Mobile |
новини твого міста

Леся Савченко: "Ми — волелюбний народ, і нас ніхто не зможе здолати!"

- Освіта 1563   0

Спілкуючись з цією жінкою, зрозуміла, що бути педагогом — її справжнє покликання. У розмові з СВ, вона відверто заявила, що завжди вбачала себе тільки в освіті.

Леся СавченкоЛеся Савченко

Директор Стебницького професійного ліцею Леся Мирославівна Савченко працює в галузі освіти 28 років. У її трудовій книзі  - тільки один запис: Стебницький професійний ліцей (колись цей навчальний заклад іменувався, як Стебницьке професійне училище №30). Прийшла туди працювати викладачем одразу ж після закінчення Дрогобицького педагогічного тоді ще інституту, а зараз університету ім. Івана Франка.

Любов до дітей — це основний “рецепт” у спілкуванні з молоддю

- П. Лесю, скільки часу працюєте керівником Стебницького професійного ліцею?

- Три роки.

- У Вашій трудовій діяльності - такий "солідний" педагогічний досвід. У чому, на Вашу думку, полягає секрет спілкування з молоддю?

- Все дуже просто. Я дуже люблю дітей. І завжди їх любила. Вмію і знаю, як спілкуватися з молоддю. Намагаюся спілкуватися зі студентами їхньою мовою, відповідно, й на їхньому рівні. Ніколи не вивищую себе над ними. Чaсом у розмові з ними, жартома використовую молодіжні сучасні “прикольні” слівця. Щоправда, у культурній формі. Навіть вивчила їхні жаргони.

- У Вас самих скільки дітей?

- У мене одна донька. Виховуємо онука.

- З чого починали свою трудову діяльність на педагогічній ниві?

- З викладацької діяльності. Свого часу навіть гадки не мала, що колектив обере мене керівником цього навчального закладу.

Звичайно ж плекала в собі хороші ідеї, напрацювання, намагалася втілити їх в життя. Хочу відзначити, що я ніколи не була кар'єристом. Ніколи не ставила собі обіймати посаду — за ціль. Проте, маючи певний досвід в педагогічній діяльності, знала всі недоліки і недопрацювання нашого закладу. З часом зрозуміла, як їх можна виправити на краще. Саме це привело до того, що педколектив обрав мене директором ліцею, що мені надзвичайно приємно. Обдумавши пропозицію педколективу — усе гарненько обміркувала, усвідомлюючи свою відповідальність перед колективом, перед студентами. І дала згоду, бо ж мені не є байдужою думка мого колективу і доля закладу, доля студентів.

"... Ми побачили, що можна "кувати" кадри і для курортної зони..."

- В якому році засновано навчальний заклад?

- У 1967 році. Якщо хочете більш детально (сміється) — то в інтернеті розміщено довідку про наш ліцей.

Стебницький професійний ліцей. завжди слугував “кузнею” щодо підготовки кадрів для праці на Стебницькому калійному заводі. Іншими словами — Калійний завод був базовиком для нашого навчального закладу. Але нічого в цьому світі не є постійним. Все змінюється. Так склалася ситуація, що підприємство розформувалося. Кадрів, яких ми готували, на ринку праці міста калійників вже не потрібно було. Тож необхідно було перекваліфіковуватися.

- І?

- Й само собою, що треба було впроваджувати інші професії. Тому на сьогоднішній день в нашому навчальному закладі є тільки ті професії, які дійсно вимагає ринок праці. І обслуговуючого, і технічного напрямку. Навчальний заклад, у якому я працюю, є одним з тих, які надають учням і середню освіту, і професійну, тобто готують майбутні кадри для держави.  Адже ліцей постійно розвивається та вдосконалюється. Тут системно впроваджуються нові професії, які, що дуже важливо, є актуальними на ринку праці нашої курортної зони. Три роки поспіль ми співпрацюємо в цьому напрямку з Трускавцем та Східницею. Там також є певний спектр саме для нашої сфери діяльності.

- А саме?

- Ми побачили, що можна “кувати” кадри і для курортної зони. І відкрили досить перспективну у наш час професію — адміністратор готельного бізнесу, або ж (за бажанням) адміністратор ресторанного бізнесу. На превеликий жаль, сього ці посади обіймають люди некваліфіковані. Які не обізнані, як у цьому напрямку працювати? Адже до фахівців вищезгаданих професій висуваються певні вимоги. За своєї керівної діяльності я впровадила професії адміністратора та фахівців ресторанного господарства в навчальний заклад.

“... Кожен викладач намагається “достукатися” до дитини…"

- Над чим працюєте зараз?

- Над тим, аби наше напрацювання дало бажані результати — засвоєння ліцеїстами знання, вміння, навиків для робітничих професій. Аби наші учні максимально змогли здобути і теоретичні знання, і професійні. З цією метою й знаходимо підприємства, які йдуть з нами на співпрацю (там учні наші проходять виробничу практику). Бо ж найкраще, на мій розсуд, здобувати професійне знання на підприємстві. Позитив є у тому, що, насамперед, учень швидше адаптовується до середовища, в якому має працювати.

- Які заклади співпрацюють з вашим навчальним закладом з метою проходження вашими студентами практики?

- Заклади відпочинку у Східниці, сучасний відпочинковий комплекс “Міротель”, що знаходиться у Трускавці. В цьому році ми отримали запрошення від адміністрації “Міротель” на Новорічні свята. Вважаю, що там наші студенти зможуть якнайкраще проявити себе в ресторанному бізнесі. “Розсмакувати” тонкощі цієї професії.

Коли після проходження нашими вихованцями практичних занять, спілкуюся з керівниками відпочинкових закладів, що запрошували наших учнів для проходження виробничої практики, ще раз переконуюсь — тенденція, яку ми обрали, є правильною. І навіть якщо діти не до кінця ще щось засвоїли, нічого страшного! Вони молоді, у них все ще попереду. Наберуться життєвого досвіду і практики.

- Стільки плюсів...

- І педколектив у нас чудовий! Кожен викладач намагається “достукатися” до дитини. Так, аби не відштовхнути її від себе, адже молодь нині — специфічна (посміхається). А викладач зобов'язаний знайти індивідуальний підхід до кожної дитини. Щоб вона “розкрила” себе, показала свій талант, своє вміння. Самі розумієте — який від цього є позитив!

- Скільки дітей навчається у ліцеї?

- Наш навчальний заклад розрахований на 600 учнів. Та у зв'язку з демографічним спадом населення, на сьогоднішній день в Стебницькому професійному ліцеї навчається 372 ліцеїсти.

У Стебницькому професійному ліцеї планують відкрити капличку

- Серед учнів закладу — тільки стебничани?

- Ні. Є діти з Турківського району, навчаються дві дівчинки з Рівенщини, є також трускавецькі, бориславські юнаки та дівчата. Навчаються у нас молоді люди й з Доброгостова, Уличного, є солецькі й колпецькі (всміхається).

Учням нашим затишно й комфортно проживати в нашому гуртожитку. Умови для проживання у нас — хороші. Цілодобово подається гаряча вода. Є кімнати для відпочинку, діють різноманітні гуртки, передбачено кімнату для спілкування з Богом. Ми її назвали кімнатою Божою. Вона відкрита для потребуючих молитви та Божої підтримки постійно. Хоча й перебуває під постійним наглядом (є різні діти...). 

Спонсори подарували нам фігуру Божої Матері. Плануємо відкрити капличку. Такий задум ми мали ще минулого року, проте через проблеми з фінансуванням (казначейство вчасно не пропускало кошти) ми так і не змогли втілити нашу мрію в дійсність. Але меценати нас і тут підтримали — пообіцяли посприяти відкриттю на території нашого закладу каплички, яка оберігатиме наш ліцей від усього злого.

- Скільки людей працює в штаті навчального закладу?

- 107 чоловік. З них — 27 викладачів, 32 — майстри виробничого навчання, решта — обслуговуючий персонал.

Обмін професійним досвідом пішов на користь закладу

- Працюючи у сфері педагогічної діяльності, Вам вдалося вийти на професійний рівень міжнародних відносин. З чого починали?

- Коли я працювала у цьому навчальному закладі — то разом з іншими пережила часи “застою”. Коли нас ототожнювали з Калійним заводом, згодом завод був розформований, і кадри, які ми готували, стали не потрібними на ринку праці нашого району. Проте колектив не розчарувався, ми знайшли, у яких професіях себе проявити. І на досягнутому не бажаємо зупинятися, прагнемо весь час вдосконалюватися.

У відповідний момент я зрозуміла, що настав час співпрацювати з іноземними партнерами. І ми до цього “дозріли”. До нас приїжджали керівники з навчальних закладів Польщі. Після того, як я усе ретельно зважила та обміркувала, мій вибір впав на навчальний заклад (комплекс шкіл) м. Плєшів, що знаходиться за 700 км. від нашого міста. Педагоги цього закладу не дають загальної середньої освіти, проте дають фахові знання (готують професійних фахівців своєї справи). Коли мій вибір впав на цей навчальний заклад, я зрозуміла основне: ми — професійний навчальний заклад, який зобов'язаний випускати фахових робітників. І партнери з Плєшова з приводу цього питання — молодці! Вони акцентують основну увагу на професійній майстерності, і їхній досвід я зможу перейняти і вдосконалити у навчально-виховному процесі нашого професійного ліцею. У виборі наших партнерів мені також імпонувало й те, що керівником комплексу шкіл є жінка — Івона Калужна. А жінки, знаю це з власного досвіду, є більш рішучими і дієвішими, ніж чоловіки (сміється). У спілкуванні з п. Калужною зрозуміла, що ця жінка — багатогранна. Яка теж хоче знайти для свого навчального закладу якусь родзинку. Впровадити якесь новаторство.

Минулоріч, 8-го березня я відвідала начальний заклад польського міста Плєшово. Дуже зраділа, що у них так гарно, затишно, так майстерно продуманий інтер'єр. На відміну від нашої влади, їхня влада опікується місцевим закладом. Має таку можливість. Приємно відзначити той факт, що коли заклад співпрацює з іноземними партнерами, їхнє воєводство, мерія виділяє певні дотації на розвиток та вдосконалення цих партнерських стосунків.

Спілкуючись з польськими студентами, дійшла до висновку, що обрала правильний шлях, зупинивши свій вибір на навчальний заклад з Плєшево. Виховуючи молодь, їхній педколектив, формує соціально-свідомих молодих людей, які є патріотами своєї держави. І їхній менталітет передається генетично, з молоком матері: сім'я і держава — це те, найсвятіше, що потрібно берегти кожному громадянину (громадянці) Польщі. Цьому нам треба у них ще повчитися.

- Що б хотіли побажати педколективу та читачам нашого сайту?

- Єдності. У всьому. Якщо ми будемо разом відстоювати національні, педагогічні, соціальні, економічні інтереси нашої держави (а держава складається з людей) — нас ніхто не зможе подолати, “зламати”, перетворити в рабів! Адже ми — волелюбний народ, і завжди були такими!

Розмову вела Вікторія Лишик, спеціально для СВ

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
КОМЕНТУВАТИ
Путін -