Mobile |
новини твого міста

Сергій Оринчак: «Полімінерал» працює на завтрашній день, акумулює ресурс для проведення масштабної реконструкції»

- Господарство 1131   0

Сергій ОринчакСергій Оринчак, теперішній генеральний директор ПАТ «Стебницьке гірничо-хімічне підприємство «Полімінерал», походить з Івано-Франківської області. Народився у Долині в 1973 році. Закінчив Львівську політехніку у 1996 році. Одружений. Разом із дружиною виховують 2 дітей. До призначення у листопаді 2013 року на посаду керівника в Стебнику працював у «Львівгазі».

Про сьогоднішню ситуацію на підприємстві, перспективи відналагодження видобутку калійної руди, взаємини між «Полімінералом» та міською владою розмовляємо в робочому кабінеті пана Оринчака. Розташований він у приміщенні колишнього заводського управління, де, здається, сам час зупинив свій біг - той же тридцятилітньої давнини стіл, крісла, та ж «обстановка»...

- Ви вже 2 роки на підприємстві, а кабінет не обновили. Усе залишилося так, як було ще тоді, коли на “калійному” директорстував Іван Ковалишин. Відтоді минуло більше 30 років. Чи не тисне, не відчуваєте дискомфорту від старого інтер’єру?

- Ні. Мене цілком влаштовує мій теперішній кабінет – просторий та зручний. У ньому є все необхідне для виконання функцій керівника. Хтось любить розкішні службові апартаменти. Це особливо помітно в Києві, де в багатьох підприємців службові хороми – царські. Але ж сам по собі кабінет далеко не завжди дає уявлення про масштаби бізнесу. Мав нагоду не раз у цьому пересвідчитись, буваючи, наприклад, у Польщі, де люди, розташувавши управлінський персонал у 2-3 складських приміщеннях, контролюють багатомільйонний бізнес. Мої сьогоднішні зусилля в основному спрямовані на те, щоб давати собі раду із підземним господарством підприємства. Як це і було передбачено після роздержавлення «Полімінералу», працюємо за планом, згідно із затвердженим графіком. Наразі головним чином – на стадії проектних робіт. Боргів підприємство, можна сказати, не має.

- Яка сьогоднішня ситуація на «Полімінералі», над чим працює колектив? Скільки людей мають працю?

- Вже багато років підприємство не випускає продукції. Безперервного циклу, який діяв тоді, коли на «Полімінералі» ще працювала збагачувальна фабрика, немає. Розташований на поверхні колишній заводський комплекс ліквідовано як такий, що став непридатним для експлуатації. Аби відналагодити випуск таких необхідних для вітчизняного сільського господарства якісних калійних добрив, потрібна масштабна реконструкція, яка вимагає величезних коштів. У нас розроблено план, і він виконується. Просуваємось вперед. Але світова криза, теперішні умови кредитування бізнесу, війна на Донбасі не могли не вплинути на наші дії. Всім важко, і нам нелегко. Наразі свою головну функцію вбачаємо в тому, щоб зберегти те, що було нами ж зроблено. Паралельно з цим працюємо над розробкою проектів, чия реалізація дозволить досягти своєї мети. На підприємстві зайнято 140 осіб.

- Володіючи величезним и калійними покладами, не можемо давати собі раду із видобутком та збагаченням руди. Нонсенс! Скільки, за вашими підрахунками, потрібно часу, аби розпочати процес видобутку калійної сировини для сільського господарства? Бо ж про справу державної ваги йдеться: Україна імпортує міндобрива, якщо не помиляюсь, із тієї ж Росії, яка розв’язала проти нас війну, та Білорусі.

- Цього року Росія порівняно з минулим роком на 43% збільшила продаж і видобуток калійних добрив. Ринок дуже привабливий. У світі існує великий попит на добрива. Я це говорю для тих скептиків, які розповсюджують плітки, «ховають» наше підприємство. Через 2 роки плануємо подавати руду на поверхню. Чисельність працюючих збільшимо до 300 осіб. Друга стадія розвитку передбачає будівництво збагачувальної фабрики. Тоді наш колектив збільшиться до 1 тис. осіб. Ще остаточно не вирішено, де буде збагачувальне підприємство – чи тут, на місці, чи в Новому Роздолі. Ми більш схильні до першого варіанту, але вирішальним чинником в остаточному виборі стануть екологічні вимоги та бажання як самої стебницької, так і сусідніх з нашим містом громад мати збагачувальне підприємство.

- Довелося чути на рівні «одна бабця сказала», що ПАТ «Компанія Райс», теперішній власник «Полімінералу», хоче позбутися підприємства, яке нібито стало для вас «непідйомним». Що скажете?

- Це запитання не до мене, я ж – не власник. Але свою думку висловлю. У яких випадках продають підприємства? Як правило тоді, коли вони неприбуткові, неперспективні. У нашому ж випадку – маємо протилежну картину. Головний капітал «Полімінералу» - це поклади калійної руди. Вони – величезні. Підземні надра тягнуться із Стебника аж до Калуша. Аби добратися до них, видати, образно висловлюючись на-гора, потрібне належне фінансування проектів, які нами розробляються, а деякі вже готові до реалізації. Мине трішки часу, підуть реформи – і в реконструкцію підприємства будуть вкладені кошти, які дозволять вирішити сьогоднішні проблеми. Для цього й шукаємо партнерів, які мають відповідний досвід нашій галузі.

- «Полімінерал» залишається підприємством із високим ступенем екологічної загрози. Як працює природоохоронний комплекс, на утримання й функціонування якого донедавна держава виділяла величезні кошти?

- Торік на природоохоронні роботи витрачено близько 22 млн. грн. Усі ці гроші – кошти власника. Після приватизації на утримання природоохоронного комплексу держава ані копійки не виділяє. Щомісяця витрачаємо 1,5 -2 млн. грн. на заходи з консервації рудника №2 та унеможливлення інших екологічних загроз. Суворо контролюємо ділянки, де просідає земля, існує ймовірність утворення проваль. Лише упродовж цього року із хвостосховища до рудника перекачано 360 тис. кубічних метрів розсолів.

- Які на сьогодні склалися стосунки між «Полімінералом» та містом. Колись підприємство щедро долучалось до багатьох гарних починань влади, брало активну участь у соціальних проектах?

- Як було колись вже не буде ніколи. Будувати гуртожитки й будинки, брати участь в ремонті доріг... На таке сподіватись не варто. Але ми активно співпрацюємо з мерією, завжди реагуємо на прохання міського голови та депутатів. Там, де нам це до снаги, підставляємо плече. Допомагати людьми не можемо, але підсобляємо транспортом та матеріалами.

Галина Сорока, СВ

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
КОМЕНТУВАТИ
2 + 2 * 2 =