Mobile |
новини твого міста

Станіслав Лехуш: “Наше гасло: запобігти, врятувати, допомогти”

- Суспільство 986   0

На території міста калійників діє гірничо-рятувальний взвод воєнізованого гірничо-рятувального загону Управління державної служби надзвичайних ситуацій України, яка виконує функції з попередження та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру на об’єктах вугільної, гірничо-гірудної та нерудної промисловості та інших об’єктах підвищеної небезпеки. Власне, щоб дізнатися більше про діяльність загону та його основні завдання, ми спілкуємося із заступником командира загону з гірничо-рятувальних робіт Станіславом Лехушем.

- П. Станіславе, розкажіть, як давно  у Стебнику існує ваш загін?

- Стебницький гірничо-рятувальний підрозділ на теренах нашого міста існує уже 50 років. Перші його формування діяли ще в об’єднанні зі службою охорони та були призначені для рятування людей у гірничих надрах. Усім відомо, яким потужним був тоді завод - той, що сьогодні, на жаль, практично знищений. Рятувальники даної служби працювали і надалі працюють у дуже складних та небезпечних умовах. Служба була створена на рівні Міністерства - для вугільної промисловості, та й загалом - для всіх гірничовидобувних галузей на території тодішнього Радянського Союзу. Колись це були люди, котрі навчені  працівниками гірничовидобувних професій, або самі були тими ж працівниками. Згодом вони стали окремим спеціалізованим загоном. Такий шлях пройшов і Стебницький підрозділ.

- Скільки працівників у вашому підрозділі працює зараз, і яке ваше основне завдання?

- Сьогодні наш підрозділ налічує понад 30 працівників і об’єднує три області у гірничодобувних галузях. Це Калуш (Івано-Франківська обл.), Закрпатська  і Львівська область (у нашому місті). Підрозділ працює на потенційно небезпечних об’єктах. На сьогодні у нас укладено більше п’яти договорів, згідно з якими ми при потребі ліквідовуємо небезпечні наслідки діяльності того чи іншого об’єкта. На цьому ми не зупиняємося, і на майбутнє плануємо укласти ще декілька договорів.

- Рятувальники загону, мабуть, проходять спеціальні навчання?

- Звичайно. У нашій роботі просто необхідно володіти певними навичками, які треба застосовувати в разі надзвичайної ситуації. Спеціалісти проходять спеціальні навчання - як на полігонах Стебницького підрозділу, так і виїжаючи на додаткові полігони у Дніпропетровську область. Раніше для підвищення кваліфікації їздили і в Донецьку область, де сильно розвинута гірничовидобувна галузь. В основі підрозділ живе позмінно, не порушуючи  режиму. Одним словом, ми живемо, наче одна сім’я.

- А чим займаєтеся зараз?

- На даний час, окрім серйозного договору з ПАТ “Полімінерал”, що знаходиться у нас, маємо ще досить серйозний договір з Інтербудтунелем, який будує Бескидський тунель. Цей тунель – є двохколійним зв'язком між Закарпаттям та Львівською областю, який повинен збільшити рентабельність залізниці та зміцнити зв'язок між Україною та Європою.

- А як щодо оплати праці, адже ви виконуєте досить серйозну та відповідальну роботу?

- Оплата праці у нас своєчасна, і, на мою думку, цілком гідна.

- У вашій роботі не обійтися без спеціального обладнання. Чи забезпечені ви всім необхідним?

- Наша робота передбачає різного роду рятувальні операції, тож ми справді  повинні мати все матеріально-технічне обладнання. Можливо, воно не настільки сучасне, проте, як то кажуть, все у повній бойовій готовності. Деяке наше спеціальне обладнання важить десятки кілограм, тож наша фізична підготовка повинна також бути на рівні.

- А чи берете ви участь у інших, не гірничовидобувних, а, скажімо так, рятувальних операціях, де потрібно рятувати безпосередньо людей?

- Є у нас і така тенденція. У Міністерстві надзвичайних ситуацій ми тепер є спеціальним підрозділом, який виконує і завдання з порятунку людей. У випадку, коли трапляються  аварії міжрайонного або державного значення, і коли потрібні люди нашого рівня (тобто ті,  які працюють у киснево-дихальній апаратурі довгий проміжок часу), нас залучають до таких операцій. Проте детально розповідати про них не маємо права.

- А чи маєте якісь нагороди, відзнаки?

- Звичайно. Практично кожен наш працівник відзначений як грамотами, так і грошовими винагородами.

- Про ваш підрозділ говорять небагато.  Як ви поширюєте інформацію про себе? Адже молодому поколінню варто знати про таку професію і, зокрема, ваші здобутки...

- Ми багато працюємо зі школами, часто проводимо екскурсії, де й розповідаємо  про професію і загалом - про розвиток нашого міста в цьому напрямку. Адже наголошу ще раз: ми живемо в місті, безпосередньо пов’язаному із видобувною галуззю. Діти дуже задоволені і часто дарують нам подарунки у вигляді своїх малюнків, віршів. Нам дуже приємно, що діти насправді зацікавлені. Зараз навіть плануємо сформувати куток, де будуть розміщенні усі малюнки дітей.

- А що є у вас на базі, окрім навчальних класів та тренувальних залів?

- Ще у нас є досить потужна газово-аналітична лабораторія, яка тестує та проводить аналізи проб повітря у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях на вміст у них шкідливих газів, як в шахті, так і в повітрі. Аналогів такої лабораторії у Львівській області більше немає. Також важливу роль у нашій роботі відіграє черговий, який завжди сидить на посту, має змогу постійно зв’язуватися як з координаційною радою у Києві, так і тримати зв'язок з усіма потенційно небезпечними зонами чи об’єктами.

- У вашому підрозділі є музей, який формувався протягом десятків років. Хто допомагав вам у цьому?

- Передусім, наш музей формувався завдяки самим стебничанам, котрі приносили і досі приносять експонати, які зараз тут знаходяться. Хочу наголосити, що всі речі музею є   власністю не нашого підрозділу, а громади міста. Всі ці експонати інформують про розвиток та діяльність гірничовидобувної галузі на території Стебника. Ми завжди готові зустрічати гостей, відвідувачів музею і розповідати їм про нашу роботу.

- І все ж таки, яке ваше основне завдання?

- Наше основне завдання -  завжди бути готовими до виникнення якоїсь аварійної ситуації. Ми керуємось таки гаслом: запобігти, врятувати, допомогти. Запобігання – це інспективний порядок, у  якому ми заздалегідь передбачаємо можливість виникнення аварії. Передбачати ми можемо згідно єдиних правил безпеки ведення певних робіт в гірничій галузі. Врятувати - це, мабуть, зрозуміло всім: у випадку потрапляння когось у критичну чи небезпечну ситуацію - врятувати життя. Для цього ми навчаємося і тренуємося. Допомога – це інформативність, постійна співпраця з іншими підрозділами, з потенційно небезпечними об’єктами.

Олеся НІМЕРОВСЬКА, Медіа Дрогобиччина №11 (25) від 06 жовтня

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
КОМЕНТУВАТИ
2 + 2 * 2 =