новини твого міста

Михайло Задорожний: «Я вважаю себе самодостатньою людиною»

- Влада 1 440   1

Серед відомих політиків Львівщини Михайла Задорожного знають, як одного з найбільш дієвих депутатів Львівської обласної ради, який дбає про Дрогобиччину. За його сприяння значна частина сіл і селищ району стали учасниками різноманітних програм Львівської обласної ради й отримали кошти на облаштування вуличного освітлення, ремонт і будівництво об’єктів соціально-культурного призначення, встановлення дитячих і спортмайданчиків, спорудження пам’ятних знаків українським героям, тощо.

Відомий він і своєю далекоглядністю: ще минулого року під час спілкування з журналістами регіону, будучи кандидатом в народні депутати України, Михайло Леонович зауважив, що основним на порядку денному постало питання: бути чи не бути Україні! «Вже добре помітні кроки нової влади щодо деукраїнізації, її бажання йти на поступки російському агресорові», – зауважив політик під час пресконференції з ЗМІ. І мав рацію: аналізуючи ситуацію в державі, можна з певністю сказати – Володимир Зеленський привів до влади на ключові посади в країні людей, не підготовлених до такої роботи, які своїм невіглаством руйнують українську державу. І прикладом цього є висловлення недовіри нардепові Оресту Саламасі (петиція зареєстрована на офіційному інтернет-порталі Дрогобицької міської ради у Єдиній системі місцевих петицій).

На сьогоднішній день Михайло Задорожний має чималий досвід депутатської діяльності: обирався депутатом Дрогобицької районної ради двох скликань, депутат Львівської обласної ради трьох скликань, в обласній раді був головою з питань дорожнього господарства, ЖКГ, транспорту, зв’язку, також був головою комісії з підприємництва та регуляторної політики. На сьогодні являється членом комісії зі земельних ресурсів, адміністративно-територіального устрою, дорожнього господарства, транспорту і зв’язку. І готовий цим досвідом поділитися…

- Михайле Леоновичу, в політичних колах Вас сприймають, як досвідченого політика і успішного бізнесмена. А Ви вважаєте себе самодостатньою людиною?

- Так, я – самодостатній чоловік, людина, яка досягла в своєму житті відповідного рівня. Тільки прошу не називати мене бізнесменом, а підприємцем (посміхається).

- Важко поєднувати бізнес з політикою?

- Політику, а точніше громадську роботу, треба любити. Я – депутат 5-и скликань. Люблю активну громадську роботу, отримую задоволення від того, що допомагаю людям, громадськості.

Ні. Мені не важко вести бізнес і бути в політиці одночасно. Все залежить від того, чи правильно людина вибудовує для себе цю модель – якщо правильно все поєднати одне з другим, то важко не буде. І в бізнесі, і в громадській діяльності мене оточують люди, які знають свою роботу і професійно її виконують. Тож політична діяльність мені абсолютно не заважає керувати підприємством, у якому працюють фахівці своєї справи.

- У одному з інтерв’ю Ви зауважили, щодо сьогоднішніх т.зв. політиканів (цитую: «Людина, яка не має власних доходів і не може сама на себе заробити – стає заручником когось іншого. І тоді вона стає рупором того, хто її фінансує ». А більш детально про цей вислів?

- Я мав і маю на увазі те, що людина, яка не має власного доходу, не є успішним в певній галузі діяльності (науці, бізнесі, громадських роботах), в багатьох моментах стає заручником інших, більш впливових людей. Виконує волю інших.

І тут, на мою думку, слід орієнтуватися на інтелігенцію (духовно багатих та високоосвітчених особистостей). Бо інтелігенція (як творці інтелектуальних, духовних цінностей) завжди вела свій народ до омріяної мети – до побудови на етнографічних українських землях Української Самостійної Соборної Держави.

Інтелігенти завжди мають бути на піку подій, для власного народу вони мають бути прикладом, гідним для наслідування.

В Україні немає ні одного інтелігента – мільйонера, чи мільярдера. Тому, що для них це не є основним у житті. Інтелігенти – це люди, які надбанням своєї жертовної праці, збагачували свою державу, діяли в інтересах народу, а не у своїх цілях. Втілювали ідеї, які є важливими для українців (на загальнонаціональному рівні).

Дуже часто олігархи фінансують партії, «просувають» туди своїх представників. Які діють не в інтересах народу. Вони є аморальними в багатьох аспектах. І прикладом цього є Верховна Рада нового скликання. А те, що нині роблять у Парламенті – воно все перекладається на місцевих рівнях.

Тому то й за 100 днів до виборів було змінено Закон. Більшість партій на сьогоднішній день є руйнуючими, антиукраїнськими. Змінивши Закон, нас фактично позбавили права вибору гідних для громади і українського суспільства людей, позбавили свободи вибору. Бо головними на сьогоднішній день стали партії, а не люди. Ми стаємо заручником таких обставин. Просто мусимо йти голосувати (бо обирати в практичній мірі будуть партії, а не виборці). Партії будуть виставляти своїх людей, свої кандидатури.

Для того, щоб на виборах обрати достойну людину – буде дуже складно. Ми ці етапи вже проходили, коли були закриті списки. Але, на жаль, люди самі обрали такий Парламент. Спілкуючись з людьми, переконуюсь, що більшість з них ще не читала в новій інтерпретації Закон про вибори. І коли я їм його пояснюю – вони просто шоковані від власного безправ’я.

Згодом, згідно нової постанови «Про утворення та ліквідацію районів», буде набутим таке поняття, як «об’єднання районів». Коли об’єднають райони – старостів нам будуть призначати «згори». До сьогоднішнього дня люди, до чого вже давно звикли, обирали громадою. Самі. Цього права вибору їх позбавили. Даний процес буде відбуватися за поданням міського голови ОТГ. А депутатський корпус буде призначати позачерговість, чи т.зв. спискову.

Зараз поставили таку норму, що коли партія когось поставила першим, а когось – четвертим, то той, хто є четвертим у списку, мусить набрати понад 500 голосів у Дрогобицькому районі , щоб перемогти того першого. І, відповідно, доведеться більше працювати… Себе проявити там, де вдасться.

В бізнесі, людина, яка весь час себе зреалізовує, вона має власні доходи, а, отже, стає незалежною. Не має значення, чи це – на рівні Києва, чи на місцевих рівнях.

Я з 1994 року веду приватний свій бізнес…

- А з 1998 року керуєте райспоживспілкою. Цього ж року почали професійно займатись політикою. Що спонукало Вас іти в політику?

- У 1998 році я вперше обирався депутатом Дрогобицької районної ради. Громада села Доброгостів (на той час я обіймав посаду голови правління Доброгостівського споживчого товариства) запропонувала мені висувати свою кандидатуру. Тож я зареєструвався депутатом, і громада мене обрала депутатом Дрогобицької районної ради від села Доброгостів. Відтоді почалася моя активна політична і громадська діяльність (посміхається).

Згодом, коли люди були задоволені результатом моєї діяльності, мене обрали депутатом райради вдруге. А згодом – тричі депутатом Львівської обласної ради. Обирався на одних і тих самих територіях, не втікав з однієї, як то кажуть, сторони – на іншу.

- Ви погоджуєтеся з твердженням народного депутата України, автора закону про Мову, Миколи Княжицького, що «атака на українську мову руками ОПЗЖ – це спроба реваншу Росії, яка хоче довести, що українці й росіяни – один народ, а української мови не існує»?

- ОПЗЖ не були ініціаторами щодо внесення до порядку денного роботи Верховної Ради законопроєкту про зміни в частині навчання українською мовою у закладах освіти. Автор документа – член фракції монобільшості Максим Бужанський від «народних слуг». Атака депутатів Верховної Ради антиукраїнських ворожих сил проти власного народу обох фракцій («Слуга народу» та ОПЗЖ, більшість депутатів цих фракцій є колаборантами, яким чуже все українське) – це цілеспрямоване знищення української нації, і України, як держави. Депутат-опезежівець Волошин, якого недарма націоналісти «помітили» зеленкою, відверто заявив, що «Незалежної України немає».

Більша частина вищезгаданих фракцій не просто сприймають українців та росіян братніми народами. Вони взагалі не сприймають українську націю, як народ, а Україну – як державу.

- Минулого року Ви висували свою кандидатуру по 121-у виборчому округу, як депутат до Верховної Ради України від політичної партії «Європейська солідарність». Чому саме ця політична сила?

- В облраді я є членом фракції від «ЄС» (хоча я – позапартійний). Бо розумію, що це єдина проукраїнська партія, яка послідовно відстоює проукраїнську позицію на державному Всеукраїнському рівні. І на міжнародній арені також.

І коли до мне від керівництва фракції надійшла пропозиція щодо підтримки від цієї партійної організації на виборах – я її прийняв. Бо усвідомлював, до чого ведуть ці події. Хоча в ті часи – це було непопулярно. Люди не розуміли всіх «тонкощів» маніпуляцій новообраної влади. Можливо тепер, починають трохи «прозрівати».

Але нічого страшного – ми повинні пройти і через цей, доволі нелегкий, етап політичної боротьби, чи політичного вибору. Щоб бути такими, як наші сусіди – Польща, Латвія, Литва, Чехія…

- Що дала Вам співпраця з колишнім головою Львівської облдержадміністрації Олегом Синюткою?

- Я й досі співпрацюю з цією людиною. І співпрацював з п. Олегом, будучи головою комісії з підприємництва та регуляторної політики. Рахую його одним із найуспішніших керівників обласної адміністрації за період Незалежності України. На посаді голови ЛОДА у нього першочерговими були питання господарки. І вважаю, що це були правильні кроки. Він не розкидувався політичними гаслами, а акцентував свою увагу на економічному розвитку Львівської області. За час його керівництва (порівняно з іншими головами ЛОДА, він досить довго керував в області) було зреалізовано багато проєктів щодо будівництва доріг (одна з них – Дрогобич-Грушів-Новошичі) та з’єднання населених пунктів якісним сполученням, багато робочих місць створено. Була проведена робота з освітлення пішохідних переходів, встановлення систем відеонагляду задля безпеки усіх учасників дорожнього руху.

В контексті децентралізації на Львівщині за сприяння п. Олега було залучено 2117 різних об’єктів майже в усіх селах та містах (і на Дрогобиччині також). Сьогоднішня влада в області та районі практично завершує будівництво доріг, яке розпочала попередня (80 відсотків робіт було виконано в цьому напрямку). Тож приписувати собі заслуги попередньої влади – це взагалі неетично та некоректно. До прикладу, ремонт дороги “Львів -Пустомити -Меденичі” не є новим проектом, а завершенням того, що розпочали попередники. Дорогу Східниця-Сколе також не розпочало нове керівництво області та району. Загалом, на Дрогобиччині йде процес завершення будівництва доріг, розпочатих за каденції Олега Синютки. І в цьому мені також було чому повчитися.

За останніх чотири роки на розвиток дорожньої інфраструктури Дрогобицького району було вкладено близько пів мільярда гривень. Не рахуючи мікропроєктів щодо будівництва дошкільних закладів, ремонту освітніх закладів.

У Нагуєвичах за попередньої влади було на 98 % відкрито садочок для дітей. Залишилось тільки завезти обладнання. З цього приводу я вже двічі піднімав питання на рівні області. Майже готовий до введення в експлуатацію садочок нова влада району ніяк не спроможеться відкрити.

А втім, нехай люди самі аналізують, порівнюють і роблять висновки.

- Львівщина, за даними обласного лабораторного центру МОЗ, впевнено очолює антирейтинг захворюваності на COVID-19. В одній із публікацій інформаційного бюлетеня Львівщини «Європейська Солідарність» Ваш колега-однопартієць Олег Синютка зауважив, що за ріст пандемії відповідальна влада. А як же безвідповідальність певних громадян, які нехтують попередженнями медиків з приводу дотримання правил безпеки?

- Скажу так, винні як одні, так і другі. Бо не може влада самотужки, якщо людина ігнорує заклики та рекомендації МОЗу, зробити щось путнє. Влада може вплинути на процеси навчання, пересування, лікування, на закриття чи відкриття бізнесу, за що вона власне і є відповідальною. Але вона не може вплинути на свідомість людей.

Я погоджуюся з думкою свого однопартійця про те, що уряд Зеленського «переможно» звітував про «завершення » першої хвилі, «вихід на плато» й загалом успішну стратегію боротьби з хворобою. І влада Львова про свої «успіхи» звітувала також. Львівщина мала б краще підготуватися до боротьби з цим лихом… І вже влітку люди б мали повернутися до нормального життя.

Думаю претензії до влади можна було б висунути в тому, що влада неправильно розробила розрахунок піку захворюваності на коронавірус. Влада «забила» на сполох у березні цього року, коли масового захворювання ще не було. Люди послухали застереження – і залишалися вдома. Півтора місяці вони відсиділи по хатах – заробітки їхні падали, в той час, як бізнес влади процвітав (візьмімо до прикладу ресторан «Велюр»).

- А як же ситуація з захисними масками? Ви ж в курсі, що депутат Верховної Ради України від партії «Слуга народу» Михайло Радуцький отримав із держрезерву, вивіз з України і продав за кордон сотні тон масок із фільтрами?

- І залишив український народ без засобів захисту. В час найбільш загрозливої епідемії коронавірусної чуми. Так, знаю.

В країні розпочався хаос – зневірені люди не довіряють владі, якій все можна і яка чхати хотіла на ті ж Закони, які сама приймала. Чому одним можна займатися бізнесом, бо він із оточення Президента, а іншим ні? Одні маркети працюють – а інші позакривані. Адже Закон один для всіх! В цьому і полягає найбільша проблема влади – вона сама породжує беззаконня. Бо на ментальному рівні люди завжди думають: якщо їм можна, то чому мені – ні?

І все ж, я закликаю віднестися до проблеми з пандемією дуже серйозно та відповідально. Бо хвороба є дуже небезпечною. І чатувати може на кожного з нас. І ми відповідальними є не лише за себе, але й за оточуючих. І насамперед – за батьків, їхніх родичів. Бо ця хвороба, насамперед, б’є по людях похилого віку. Особливо по тих, які мають хронічні хвороби.

- Ви були одним з тих депутатів Львівської обласної ради, які голосували проти приватизації ПАТ "Стебницьке гірничо-хімічне підприємство "Полімінерал". Можете аргументувати свою позицію?

- Коли це питання розглядалося на сесії облради, я був одним із тих, які виступили категорично проти такого рішення. Я знав до чого це все йде. Тодішній власник «Полімінералу», який був другом Януковича, ніколи не планував займатися виробництвом на цьому підприємстві – його купили з метою перепродажу.

- А Ви знали, що на завод претендує друг тодішньої влади Олег Бахматюк?

- Це для нас не було секретом.

На той час я був головою комісії з питань дорожнього господарства, ЖКГ, транспорту і зв’язку. Це було в нашому віданні. На превеликий жаль, тодішній голова ЛОДА ламав «депутатів» на сесії. Буквально 2-3 голоси вдалося таки «переламати».

Я був проти приватизації, тому що я тут живу, в цьому регіоні. І ті негаразди, які виникли у Стебнику, відбиваються на мешканцях всієї Дрогобиччини. Коли я почув виступ з трибуни представника Фонду держмайна, то задав йому декілька питань, пов’язаних з природоохоронними заходами.

Проблема полягала в тому, що Фонд держмайна та Кабмін дозволивши приватизацію, хотіли просто "спихнути" з себе проблему щорічного виділення коштів на природоохоронні заходи (на них щорічно виділялося з держказни 25-27 млн грн. для закачування розсолів). Тому хвостосховища в більшій мірі вже були заповнені – 14 млн. кубометрів розсолів було вже закачано, залишилося закачати ще незначну кількість. Коли Фонд держмайна виставив об’єкт на приватизацію, там були такі правила: той, хто стане власником «Полімінералу», бере на себе зобов’язання щодо закачування розсолів. Нічого з цього не було зроблено, окрім того, що підприємство було придбано власником за безцінь – за 90 млн. грн. І витрачати щорічно на природоохоронні заходи 25-30 млн. грн. Бахматюк, про що неважко здогадатись, абсолютно не мав наміру. І наскільки мені відомо, йому було продано лише один рудник, чи шахту.

Виходячи з таких міркувань, гадаю, що і депутати Дрогобицької та Стебницької міських рад мали б протестувати проти такого рішення влади щодо «Полімінералу». І громадські діячі мали б також приєднатися. Адже обласна рада даний об’єкт не приватизовувала – питанням приватизації займався Фонд держмайна. На сесії облради ми лише погоджували дане питання.

Гадаю, що на сьогоднішній день, найдоцільніше було б звернутися до голови ЛОДА М. Козицького з тим, аби обласна адміністрація ініціювала звернення до владних інстанцій на рівні Києва щодо розірвання Угоди і повернення в державну власність ПАТ "Стебницьке гірничо-хімічне підприємство "Полімінерал". Бо жоден власник, хто б він не був, не матиме наміру виконувати природоохоронних зобов’язань (бо за це треба платити з власної «кишені»). Я в цьому переконаний.

Шукати інвесторів – це вже інше питання. Та на разі воно залишається відкритим.

- Як Ви ставитеся до намірів громадськості та депутатського корпусу Дрогобича щодо відкликання народного депутата Ореста Саламахи у зв’язку з його бездіяльністю на окрузі?

- Мені взагалі неетично це питання коментувати. Дрогобичани його обрали – тож нехай з нього й питають! Боюсь, що рішення міської ради не буде мати юридичної сили. А нардеп Саламаха буде ще більше ігнорувати Дрогобиччину. Ореста Саламаху ніхто не позбавить мандата, він може його втратити лише в результаті розпуску Верховної Ради України.

Доки люди не будуть ставитися відповідально до свого права голосу, до свого вибору – така ситуація буде ще не раз повторюватися. Наближаються місцеві вибори – тож людей така ситуація має дечому навчити. Візьмімо до прикладу сусідній Стрий – там ніхто не обирав т.зв. «парашутистів» (немісцевих, або «зальотних»). Обирали місцевого, котрий буде дбати за добробут міста на території якого проживає. Тож буде робити все можливе, аби залучати сюди кошти.

- Побутує думка, що Ви маєте намір балотуватися на міського голову Дрогобича. Це дійсно так?

- Ще немає виборчої кампанії, ще не оголошені вибори. Достеменно не відомо, хто буде висувати свої кандидатури на голову міста Дрогобича? Не знаю, якою буде позиція громади – кого вони хотіли б бачити на цій посаді? Тож рано про це говорити.

Вікторія ЛИШИК, для СВ

Розповісти
Класнути
КОМЕНТАРІ (1)
Валентина - 9 серпня 2020 16:12
То з інтерв'ю зрозуміло, що пан Задорожний в мери не хоче йти :)
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
КОМЕНТУВАТИ
Яка столиця України?